Текущее время: 28 окт 2021, 22:39

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]




Начать новую тему Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 
Автор Сообщение
СообщениеДобавлено: 23 мар 2010, 19:33 
Не в сети
Вице-президент МЛЗЖ

Зарегистрирован: 17 мар 2008, 10:54
Сообщений: 2971
Речь об этой петиции

Далее, цитирую:

Шановні зоозахисники України!

Дозвольте внести пропозиції за текстом петиції:

1. «Створити каральний орган – ветеринарну міліцію з повноваженнями притягати до відповідальності за фактом порушення норм Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» та порушувати справи.
Згідно п.п. 1, п.п. 1.2, п.п. 1.3 п. 1 Положення «Про управління ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС України», затвердженого Наказом МВС України від 15.10.2008 р. № 537 "Про затвердження Положення про Управління ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС України» Управління ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів (далі - Управління) є самостійним структурним підрозділом МВС України. Структура та штати Управління затверджуються Міністром внутрішніх справ України за погодженням з Головою Держкомветмедицини. Управління організаційно підпорядковується одному із заступників Міністра внутрішніх справ України, згідно з розподілом обов'язків, а функціонально-Держкомветмедицини. Управління у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами МВС і Держкомветмедицини, Положенням про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 року N 395 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2008 N 306), а також цим Положенням.
Відповідно до п. 1 Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів, затвердженого Постановою КМ України від 29.03.2002 р. № 395 "Про затвердження Положення про підрозділи ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів" це Положення визначає організаційно-правові засади діяльності підрозділів ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів МВС (далі - підрозділи ветеринарної міліції), завдання та повноваження цих підрозділів, а також права та обов'язки їх працівників.
У п. 13 цього Положення визначені повноваження підрозділів ветеринарної міліції, а саме: надання практичної допомоги державним органам ветеринарної медицини в організації та здійсненні контролю і нагляду за виконанням вимог ветеринарно-санітарних заходів щодо профілактики, локалізації та ліквідації карантинних хвороб тварин шляхом: забезпечення проведення заходів, спрямованих на ліквідацію спалахів інфекційних хвороб тварин; здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за виробництвом і обігом продуктів тваринного, та на агропродовольчих ринках і рослинного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, а також засобів ветеринарної медицини та засобів догляду за тваринами; здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду за переміщенням об'єктів державного ветеринарно-санітарного контролю і нагляду в межах України, у тому числі тварин; здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за додержанням підприємствами, установами та організаціями, а також фізичними особами вимог ветеринарно-санітарних заходів на потужностях (об'єктах), які використовуються для виробництва, переробки, зберігання та обігу тварин, продуктів тваринного походження, ветеринарних препаратів, субстанцій, кормових добавок, преміксів, кормів, репродуктивного матеріалу, засобів, що використовуються для їх транспортування, та засобів догляду за тваринами (далі - потужності (об'єкти); перевірка дотримання правил видачі та оформлення ветеринарних документів, а також документації, пов'язаних з безпекою продуктів тваринного походження, станом здоров'я тварин; зупинення або обмеження діяльності з виробництва та обігу товарів на потужностях (об'єктах) у разі порушення їх операторами вимог ветеринарно-санітарних заходів; здійснення державного ветеринарно-санітарного нагляду за проведенням ветеринарно-санітарної експертизи на потужностях (об'єктах) продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках і рослинного походження; участь у проведенні епізоотичного розслідування, спрямованого на встановлення причин виникнення інфекційних хвороб тварин, а також умов, що призводять до надходження в обіг небезпечних або не придатних для споживання харчових продуктів
Отже, у зв’язку з існуванням таких органів як Управління ветеринарної міліції та підрозділи ветеринарної міліції - немає потреби просити їх створювати.
В свою чергу, п. 26 ч. 10 Закону України «Про міліцію» передбачає, що міліція відповідно до своїх завдань зобов’язана, в тому числі, забезпечувати в межах своїх повноважень виконання і контроль рішень сільських, селищних, міських рад із питань утримання тварин у домашніх умовах. Зазначеному відповідають положення ст. 32 Закону України від "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21.02.2006 р. № 3447-IV, які встановлюють, що органи внутрішніх справ (патрульно-постова служба та дільничні інспектори міліції) здійснюють нагляд за дотриманням порядку вигулу домашніх тварин (собак) у громадських місцях та вживають відповідних заходів у разі порушення законодавства про порядок поводження й утримання домашніх тварин. Крім того, п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП визначає, що у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення, в тому числі, за порушення ст. 154 КУпАП «Порушення правил тримання собак і котів» мають право складати уповноважені на те посадові особи органів внутрішніх справ.
Оскільки, підрозділи ветеринарної міліції вже існують, перелік їх повноважень законодавчо визначений та НЕ включає до себе здійснення функцій в сфері поводження з домашніми та безпритульними тваринами, зважаючи на те, що штат цих підрозділів є нечисленним, то вважаємо більш доцільніше налагоджувати взаємодію з правоохоронними органами з метою виконання ними ретельніше своїх обов’язків з контролю за сферою поводження та утримання тварин.
2. «Створити контролюючий орган (громадські організації разом з ветеринарною міліцією) та законодавчо унормувати його діяльність.
Право громадських організацій здійснювати контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження передбачено положеннями ст. 34 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006 р. № 3447-IV, яка зазначає, що громадські організації у сфері захисту тварин від жорстокого поводження: беруть участь у проведенні державними органами управління у сфері захисту тварин від жорстокого поводження перевірок виконання підприємствами, установами та організаціями планів і заходів, пов'язаних із захистом тварин від жорстокого поводження; ставлять перед відповідними органами державної влади питання про конфіскацію тварин та відповідальність осіб, які їх утримують, відповідно до чинного законодавства, у разі виявлення фактів жорстокого поводження з тваринами; подають до суду позови про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про захист тварин від жорстокого поводження, в тому числі здоров'ю громадян і майну громадських організацій. Громадські організації, статутною метою яких є захист тварин від жорстокого поводження, мають право одержувати від органів державної влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації ними своїх статутних цілей і завдань. Діяльність громадських організацій у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється відповідно до законодавства України на основі їх статутів.
Однак, відсутні законодавчо закріплення права громадських організацій здійснювати контроль в сфері утримання та поводження тварин.
Тому доцільніше не просити створити контролюючий орган, а пропонувати внести зміни до 34 ст. Закону України “Про захист тварин від жорстокого поводження» з метою розширення меж права громадських організацій здійснювати контроль не тільки у сфері захисту тварин від жорстокого поводження, а також у сфері тримання тварин. Також, пропонуємо розробити зміни до цієї статті з метою конкретизувати реалізацію прав громадських організацій в сфері утримання тварин та поводження тварин, а також у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.
Хочемо звернути вашу увагу, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» правила утримання домашніх тварин установлюються органами місцевого самоврядування. Згідно ст. 24 цього Закону для забезпечення вилову та тимчасової ізоляції собак, котів та інших домашніх тварин органами місцевого самоврядування можуть створюватися комунальні служби або підприємства з питань утримання та поводження з тваринами в населених пунктах відповідно до місцевих програм регулювання чисельності тварин у населених пунктах.
Отже, обов’язок впорядкування в сфері домашніх та безпритульних тварин покладений на органи місцевого самоврядування, який повинен бути виконаний ними шляхом розроблення та впровадження відповідних правил утримання домашніх тварин, програм в сфері регулювання кількості безпритульних тварин тощо. До того ж, на виконання своїх рішень міська рада повинна планувати витрати та формувати місцевий бюджет з урахуванням цих витрат.
Однак, громадські організації є добровільним громадським формуванням, яке, при цьому, має відповідні обмеження у фінансових, людських ресурсах, тощо, та відповідає за своїми зобов’язаннями (в тому числі, фінансовими, лише майном, яке є на балансі цієї організації). А тому, міські ради в жодному разі не спрямовуватимуть бюджетні кошті цим об’єднанням громадян для вирішення проблем у сфері поводження з тваринами (можливо, як виняток - у вигляді гранту). У зв’язку з цим, вважаємо більш правильним та обґрунтованим створення комунальних підприємств, уповноважених в сфері поводження тварин.
Це обумовлено необхідністю, по-перше, спонукання органів місцевого самоврядування до виконання своїх обов’язків з вирішення проблеми безпритульних тварин та проблем утримання домашніх тварин. По-друге, комунальне підприємство має більше можливостей та ресурсів для виконання покладених на нього завдань, ніж громадська організація.
Наприклад, комунальне підприємство у м. Харкові, здійснює наступне:
- облік та реєстрацію домашніх тварин;
- інформаційно-просвітницька робота із населенням з питань утримання домашніх тварин, в тому числі, з метою захисту тварин від жорстокого поводження;
- надання (шляхом укладення відповідних угод) послуг з стерилізації (кастрації) зареєстрованих домашніх тварин за ціною у 3-5 раз нижче ринкової; послуг зі страхування; послуг із дресирування;
- контроль за дотриманням Правил утримання домашніх тварин у м. Харкові (в тому числі, у випадку порушення цих Правил - шляхом складання протоколів про адміністративні правопорушення у відношенні винних осіб);
- взаємодія з правоохоронними органами, СЕС, управлінням ветеринарної медицини з питань дотримання фізичними та юридичними особами Правил утримання домашніх тварин у м. Харкові (зокрема, здійснення контролю за юридичними особами, на підвідомчих територіях яких знаходяться безпритульні собаки, здійснюється розробка необхідних санітарно-ветеринарних норм для утримання тварин, які на теперішній час відсутні);
- міською радою передано комунальному підприємству приміщення для облаштування пункту тимчасового утримання тварин кількістю 500 особин та виділені грошові кошти на реконструкцію цього приміщення та облаштування території.
Слід зауважити, що досягнути цих результатів менш ніж за рік у якості громадської організації було б неможливо.
Вважаємо, що відсутність таких спеціалізованих комунальних підприємств у містах України призводить до того, що вирішення проблеми безпритульних тварин покладається на комунальні служби, метою створення яких була зовсім інша діяльність. У зв’язку з цим, вирішення проблеми безпритульних тварин ними здійснюється по принципу «якомога швидше та дешевше», що призводить до зменшення кількості тварин негуманними методами або взагалі нехтуванням цієї проблеми.
Аналізуючи досвід створення та роботи комунального підприємства, уповноваженого у сфері поводження з тваринами у м. Харкові, ми можемо констатувати, що міська рада, створивши таке комунальне підприємство, на цей час розглядає проблеми, які це підприємство повинно вирішувати, на одному рівні з іншими проблемами міста (шляхи, ремонт будівель тощо). І, в першу чергу, таке відношення знаходить відображення при закладенні витрат у міському бюджеті на сферу поводження та утримання тварин.
Крім того, у ст. 33 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» від 21.02.2006, № 3447-IV передбачений такий вид контролю як громадський контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження. Громадський контроль у сфері захисту тварин від жорстокого поводження здійснюється громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища. Громадські інспектори з охорони навколишнього природного середовища мають право складати протоколи за фактами жорстокого поводження з тваринами. Ці протоколи розглядаються відповідними органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Громадські інспектори охорони навколишнього природного середовища у сфері захисту тварин від жорстокого поводження: беруть участь у проведенні спільно з працівниками державних установ ветеринарної медицини рейдів та перевірок додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про захист тварин від жорстокого поводження; надають допомогу органам державного контролю у сфері захисту тварин від жорстокого поводження в діяльності по запобіганню правопорушенням у сфері захисту тварин від жорстокого поводження.
Однак, у м. Харкові такий вид контролю не здійснюється. Оскільки, є відомості, що у багатьох містах України також не впроваджується виконання норм цієї статті, то вважаємо обґрунтованим опрацьовувати механізм її реалізації.
Отже, пропонуємо розробити та внести зміни до ст. ст. 34 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження» з метою визначення та розширення прав громадських організацій. Пропонувати органам місцевого самоврядування створити комунальні підприємства, уповноважені в сфері поводження та утримання тварин. Також, пропонуємо втілити у життя такий вид контролю як громадський контроль громадськими інспекторами з охорони навколишнього природного середовища.
3. «-тварини, що не являють племінної цінності, мають бути стерилізовані».
Згідно ч. 1. ст. 180 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. № 435-IV тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 179 цього кодексу річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Згідно ч. 1 ст. 316 Цивільного кодексу України право власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. У ч. 1 ст. 317 цього кодексу визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. В свою чергу, ч. 1 ст. 321 встановлює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Вказане відповідає положенням ст. 41 Конституції України.
У зв’язку з цим, зобов’язання здійснити стерилізацію (кастрацію) тварини є втручанням у права власника тварини.
Отже, можна рекомендувати стерилізацію (кастрацію) тварини як один із ефективних та гуманних методів обмеження народжуваності, при цьому, впроваджувати застосування до власників, що утримують стерилізовану (кастровану) тварину відповідні податкові пільги.
4. «- продаж тварини оподатковувати як будь-який інший вид підприємництва».
Згідно ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 3 цього кодексу під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, яка здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб’єкти господарювання – підприємцями.
Отже, якщо особа здійснює продаж тварин, надає посередницькі послуги з продажу тварин тощо, та її діяльність містить ознаки підприємницької діяльності, то така особа повинна здійснити державну реєстрацію юридичної особи або реєстрацію фізичної особи – підприємця у відповідності до вимог ст.ст. 50, 89 Цивільного кодексу України. Після такої реєстрації обирається вид оподаткування (система оподаткування) у відповідності до вимог чинного законодавства.
Поняття «платник податку» визначено у Наказі Державної податкової адміністрації від 19.02.1998 р. N 80 "Про затвердження Інструкції про порядок обліку платників податків", який встановлює, що платник податку - є юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус підприємців (самозайнятих осіб) чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Тобто, якщо особа здійснює діяльність, яка є підприємницькою, без виконання вищезазначених вимог, то дії такої особи є незаконною торгівельною діяльністю в розумінні ст. 160-2 КУпАп. Якщо особа здійснює підприємницьку діяльність без сплати відповідних податків та зборів, то її дії можна кваліфікувати як правопорушення.
Крім того, продаж тварин повинна здійснюватися у спеціально відведених для цього місцях (Пташині ринки). За торгівлю на таких ринках справляється ринковий збір у відповідності до вимог ст. 4 Декрету КМ України «Про місцеві податки і збори» від 20.05.1993 р. № 56-93, яка зазначає, що ринковий збір - це плата за торгові місця на ринках і в павільйонах, на критих та відкритих столах, майданчиках для торгівлі з автомашин, візків, мотоциклів, ручних візків, що справляється з юридичних осіб і громадян, які реалізують сільськогосподарську і промислову продукцію та інші товари. Ринковий збір справляється за кожний день торгівлі. Його граничний розмір не повинен перевищувати 20 відсотків мінімальної заробітної плати для громадян і трьох мінімальних заробітних плат для юридичних осіб залежно від ринку, його територіального розміщення та виду продукції (товару). Ринковий збір справляється працівниками ринку до початку реалізації продукції.
Отже, в даному випадку, можна вести мову про необхідність посилення контролю правоохоронними органами та інших відповідних контролюючих органів, за особами, які здійснюють продаж тварин з порушенням вимог чинного законодавства.

Крім того, звертаємо Вашу увагу, що на теперішній час на території України не встановлено жодного факту здійснення органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями або іншою конкретною особою дій з травлення безпритульних тварин. Не було порушено жодної кримінальної справи по факту вчинення таких дій, відсутні рішення суду, що набрало законної сили з притягнення до відповідальності винних осіб та не отримано будь-якого іншого документу, який би свідчив, що є вчинюються дії конкретними особами або надаються такі розпорядження для вчинення дій з травлення тварин.
Отже, вважаємо, що вимога «від Президента України і прем’єр – міністра щодо припинення знищення безпритульних тварин, офіційно чи негласно ініційованого місцевими владами напередодні Євро-2012» є необґрунтованою з підстав недоведеності таких дій. У зв’язку з цим дана вимога буде розглянута як така, що має популістський характер та за результатами її розгляду не буде взагалі вчинено будь-яких дій.
Пропонуємо, звертатися з такою вимогою, маючи докази дій органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій або інших конкретних осіб зі знищення безпритульних тварин.
Що стосується вимоги «від обласних природоохоронних прокуратур та регіональних відділень МВС України: ініціювати порушення кримінальних справ за фактом знищення безпритульних тварин місцевими владами та окремими громадянами», то вважаємо що дану вимогу сформулювано некоректно.
У ст. 7 Закону України «Про міліцію» визначено, міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції;спеціальної міліції.
Отже, даний перелік не містить такого підрозділу як регіональне відділення МВС України.
Оскільки, міліція та прокуратура в своїй діяльності керується виключно Конституцією України, Законом України «Про міліцію», Законом України «Про прокуратуру», та іншими нормативними актами, то вказана вимога може бути розцінена як порушення гарантії незалежності, зокрема, прокуратури, які визначені у ст. 7 Закону України «Про прокуратуру».
Хочемо ще раз зауважити, що відсутні відомості щодо порушення кримінальних справ по факту знищення (травлення) безпритульних тварин. Однак, такі кримінальні справи можуть бути порушені за заявою громадян.
Що стосується «введення обов’язкової щорічної плати за утримання тварин (за кожну тварину – окремо)», то вважаємо, що мається на увазі внесення змін до Декрету КМ України від 20.05.1993 р. за № «Про місцеві податки і збори».
В свою чергу, у повному обсязі підтримуємо пропозиції щодо впровадження ліцензування розведення тварин, із обов’язковим визначенням ліцензуючого органу, введення дозвільної системи на утримання тварин.
Оскільки, пропозицію з «введення місцевого цільового збору з кожного мешканця населеного пункту на розв’язання проблеми безпритульних тварин – 1 грн. щомісячно» надано без пояснень механізму реалізації та використання цих коштів, то незрозуміло, яким чином контроль за використанням цих коштів (зважаючи на те, що запропонований місцевий цільовий збір, тобто місцевий збір в розумінні Декрету КМ України від 20.05.1993 р. за № «Про місцеві податки і збори») будуть здійснювати громадські об’єднання, у зв’язку з тим, що функції контролю за сплатою та використанням податків та зборів покладені на податкові органи.

Оскільки, текст петиції у теперішній редакції є не коректним, прохання в ній – необґрунтовані належним чином, а тому можливе отримання такої ж відповіді. У зв’язку з цим, вважаємо, що необхідно внести корегування за текстом петиції для отримання обґрунтованої відповіді від адресатів та подальшого вчинення ними дій.
З повагою,

Голова Єсакова В.В.
ГО «ЗооАльянс»
м. Харків

_________________
Вы можете помочь животным прямо сейчас, перечислив благотворительный взнос!
WebMoney Z369429046237
U365377006365


Вернуться наверх
 Профиль  
 
Показать сообщения за:  Сортировать по:  
Начать новую тему Ответить на тему  [ 1 сообщение ] 

Часовой пояс: UTC + 2 часа [ Летнее время ]


Кто сейчас на форуме

Пользователь просматривает форум: нет зарегистрированных пользователей


Вы не можете начинать темы
Вы не можете отвечать на сообщения
Вы не можете редактировать свои сообщения
Вы не можете удалять свои сообщения
Вы не можете добавлять вложения

Найти:
cron